Війна,спогади про війну,спогади односельчан які перебували під час німецької окупації, війна 1941

Спогади односельчан які перебували під час німецької окупації, війна 1941-1945рр. Спогади односельчан про війну

Відкриваю сторінку історії вулиць села Огульці. А на вулицях жили, і живуть будуть жити люди. Це спогади тих односельчан,яких торкнулося чорне крило війни, такої страшної і незабутньої. Вона закінчиться лише тоді, коли відійде на той світ останній її свідок чи учасник. Спогади людей про війну різного віку, і фронтовиків і малих дітей. Не знаю , як мені вдалося, але я намагаюся писати так , щоб прийдешні покоління знали про цю страшну сторінку села у війну і пройнялися співчуттям до людей, що пережили той жах і мали надію на визволення.
Вселенський плач стояв над зупинкою поїзда Шовкове у червні 1941 році. Плакали матері , діти, дружини , сестри. Проводжали на війну синів, чоловіків , братів, батьків. А в серпні 1941 уже перші німецькі мотоцикли увірвались у село. Зразу пошуки партизан і "мамка давай яйця, млеко, сало,курей". Почалися роки гніту і принижень, плачу і страху. Під час окупації села німців вчинили багато звірств над людьми. 250 чоловік, юнаків і дівчат , були відправлені на каторгу до Німеччини. Багато людей розстріляно. Під час відступу німці кидали гранати в погріби де ховалися люди, спалювали хати. Звільнено село від німецько-фашистських загарбників 8 вересня 1943 року.
І зразу почала працювати школа. А вже з 1 січня 1944 року відновлено колгоспи "Червоний партизан", що в городищі та Павленківці, і імені Калініна , що на Герусівці. І вже влітку 1944 року був зібраний урожай хлібу для фронту. Працювали майже одні жінки і підлітки : вони косили, в'язали снопи, молотили ціпами вантажили мішки- чували на підводи і відвозили на станцію Огульці. Ці мішки чували зносили у вагони на своїх плечах і спинах. Але для вдів і дітей сиріт, що зосталися без батьків, війна ніколи не закінчиться.
Війна закінчується разом з їхньою смертю. Не змогли вони подолати тягар війни навіть у мирний час. А матері не діждалися синів із фронту і пішли на той світ зустрічатися з ними молодими.Розділ поступово оновлюється.

До вашої уваги : почитайте спогади односельчан про війну.

  1. Спогади про війну 1941 по 1945 року Дейнеки Варвари Демидівни.
  2. Спогади про війну 1941 по 1945 року Карбань Володимира Феодосійовича.
  3. Спогади про війну 1941 по 1945 року Буцька Наталії Іванівни
  4. Спогади про війну 1941 по 1945 року Жижди Михайла Дмитровича.
  5. Спогади про війну 1941 по 1945 року Лихо Івана Петровича.
  6. Спогади про війну 1941 по 1945 року Шевченко Поліни Єгорівни.
  7. Спогади про війну 1941 по 1945 року Швидкої Олександри Тимофіївни
  8. Спогади про війну 1941 по 1945 року Столярової Маї Тимофіївни
  9. Спогади про війну 1941 по 1945 року Обруч Марії Євграфівни

 

Матеріал по мотивам із книги "Історія вулиць села" Столярова М.Т

 

 

Рейтинг@Mail.ru